Завод з виробництва акумуляторних елементів у Кореї, виробник акумуляторних батарей у Шеньчжені та імпортер у Гамбурзі - на перший погляд, у них мало спільного. Однак щойно їхня продукція потрапляє на ринок ЄС, вона підпадає під дію одних і тих самих правил. Чому постанова, ухвалена в Брюсселі, поширюється аж на завод у провінції Гуандун?
Відповідь - «брюссельський ефект». Тим, хто виробляє продукцію, що продається в Європі, слід його розуміти, адже саме він визначає, кому потрібен цифровий паспорт продукту та на кого поширюватиметься обов’язкове ведення паспорта акумулятора з 2027 року - а це набагато більше підприємств, ніж лише ті, що розташовані в ЄС.
Що таке «ефект Брюсселя»
Цей термін ввела в обіг правознавиця Ану Бредфорд. Спостереження, що лежить в його основі, просте: внутрішній ринок ЄС великий і має високу купівельну спроможність, а доступ до нього пов’язаний із суворими правилами. Хто хоче там продавати, той дотримується цих правил. Оскільки це вигідно для достатньої кількості підприємств, європейський стандарт фактично стає світовим - навіть там, де його не вимагає місцеве законодавство.
Вирішальне значення має ефект важеля, пов’язаний із доступом до ринку: не ЄС змушує виробника в Азії до чогось, а саме бажання й надалі постачати продукцію до Європи. Аналіз Європейського парламенту описує цю закономірність у багатьох сферах регулювання.
Обов’язок залежить від ринку, а не від місця розташування
Цифровий паспорт продукту цілком відповідає цій логіці. Регламент ЄС щодо акумуляторів 2023/1542 пов’язує обов’язковість наявності паспорта акумулятора з введенням у обіг в ЄС, а не з місцем виробництва. Як тільки акумулятор потрапляє на європейський ринок, з 18 лютого 2027 року він повинен мати паспорт, доступ до якого можна отримати за допомогою QR-коду - незалежно від того, чи було виготовлено елемент живлення в Кореї, акумуляторний блок у Китаї чи кінцевий пристрій у Німеччині.
Отже, виробник за межами ЄС несе відповідальність, щойно його продукція перетинає кордон. Місце виробництва не захищає від європейських правил; воно лише переносить їх на один щабель у ланцюгу постачання.
Чому одна лінія, що відповідає вимогам, вигідніша за багато
Теоретично виробник міг би випускати версію для ЄС, а також дешевші, менш регульовані варіанти для інших ринків. На практиці це рідко виправдовується. Дві виробничі лінії, два набори даних, два процеси перевірки коштують дорожче, ніж одна лінія, яка відповідає вимогам усюди.
Тому багато виробників орієнтують усе своє виробництво на найсуворіший ринок - а це, як правило, ЄС.
Таким чином європейська норма перетворюється на глобальний стандарт, навіть без необхідності його перейняття іншими державами. Фахівці називають це фактичним «брюссельським ефектом». Крім того, існує ще й юридичний ефект: коли уряди інших країн втілюють правила ЄС у власне законодавство. У випадку з паспортом продукту простежуються обидва ці ефекти.
Схема повторюється
«Паспорт продукту» - це не поодинокий випадок, а найновіший прояв відомої схеми. Загальний регламент про захист даних (GDPR) вплинув на поширення банерів з запитом згоди та декларацій про захист даних у всьому світі. Маркування CE та регламент щодо хімічних речовин REACH визначають, як взагалі виготовляються та декларуються продукти. Межа вирівнювання викидів CO₂ (CBAM) тепер створює аналогічний цикл щодо викидів імпортованих товарів.
І цей рух виходить за межі Європи: вимоги, подібні до DPP, з’являються, зокрема, у Каліфорнії, Японії та Південній Кореї. Хто сьогодні готовий до «паспорта ЄС», той уже заклав основу для наступної хвилі.
Що це означає для «паспорта батареї»
З «брюссельського ефекту» випливає незручна правда для ланцюга постачання: від цієї обов’язкової вимоги не можна просто ухилитися. Хоча юридичну відповідальність несе суб’єкт господарювання, який вводить батарею в обіг у ЄС - як правило, імпортер або уповноважений представник. Однак вихідні дані (вуглецевий слід, частка вторинної сировини, обов’язок дотримання належної обачності, походження елементів) обов’язково повинні надавати виробники.
Отже, або виробник за межами ЄС надає відповідні дані, або призначає представника, який зберігає їх від його імені; без відповідного паспорта батареї доступ до ринку ЄС неможливий. Обидва шляхи пролягають через один і той самий набір даних про продукт. Як саме можна структурувати цей єдиний набір даних так, щоб він одночасно задовольняв вимоги ЄС і Китаю, розглядається у статті «Один набір даних, два режими»; терміни першої хвилі визначені у графіку ESPR на 2027 рік.
Нормативний акт створює ринок, а не готове рішення
Незважаючи на всю силу «брюссельського ефекту», існує одне обмеження: ## нормативнийакт створює## ринок, але ще## неготове рішення. Він визначає, що паспорт є необхідним, але не вказує, як виробник може його створити без багатомісячних проектів. Саме в цьому полягає справжнє завдання.
Прагматична відповідь полягає в тому, щоб на ранньому етапі створити єдину, чітку структуру даних - таку, що відповідатиме вимогам паспорта ЄС, яку можна буде експортувати в будь-який час і яка не буде прив’язана до конкретного постачальника. Хто впорядкує дані про свою продукцію вже зараз, а не чекатиме до останнього терміну, той матиме паспорт готовим, щойно ринок цього зажадає. «Брюссельський ефект» гарантує, що цей момент настане; а підготовка залишається вашим власним рішенням.
Питання щодо цього допису
Чи поширюється обов’язкове ведення реєстру акумуляторів також на виробників, що знаходяться за межами ЄС?
Вона поширюється на акумулятори з моменту їх введення в обіг у ЄС. Регламент щодо акумуляторів пов’язує цей обов’язок із введенням у обіг, а не з місцем виробництва; елемент, виготовлений у Кореї, та блок, зібраний у Шеньчжені, підпадають під дію регламенту, щойно вони перетинають кордон. Місце виробництва впливає лише на те, хто несе відповідальність, а не на те, чи існує цей обов’язок.
Хто несе юридичну відповідальність, коли ми імпортуємо?
Суб’єкт господарської діяльності, який вводить акумулятор у обіг в ЄС, тобто в ланцюгу імпорту - імпортер або уповноважений представник, зареєстрований у Союзі. Обов’язок полягає в тому, щоб забезпечити наявність паспорта та правильність зазначених у ньому даних (ст. 77, ч. 4 Регламенту про акумулятори). Вихідні дані, а саме: вуглецевий слід, частка вторинної сировини, дотримання принципу належної ретельності та походження елементів, обов’язково повинні надаватися виробником. Тому це положення має бути включено до договору купівлі-продажу, а не до акта приймання.
Чи може виробник, що знаходиться за межами ЄС, самостійно зареєструвати паспорт?
Лише через суб’єкта, який вводить продукт у обіг. Реєстр EU-DPP діє з 20 липня 2026 року відповідно до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2026/1778, і лише цей суб’єкт має право здійснювати реєстрацію (ст. 77, п. 10 Регламенту про акумуляторні батареї). У ланцюгу імпорту це імпортер або уповноважений представник, а не завод за кордоном і не постачальник послуг. Детальніше про це - у статті «Реєстр тепер є законом».
Чи потрібен нам окремий набір даних для ринків за межами ЄС?
Це рідко виправдовується. Дві виробничі лінії, два набори даних і два процеси перевірки коштують дорожче, ніж одна лінія, яка підходить для всіх випадків; саме на цьому ґрунтується «брюссельський ефект». Вимоги, подібні до DPP, з’являються також у Каліфорнії, Японії та Південній Кореї, і поки що жодна схема не збігається з іншою. Тому надійним запобіжним заходом є чистий набір даних, який ви можете експортувати, а не окремий файл для кожної правової системи. Transpareo експортує дані у форматах CSV, XLSX, JSON-LD та SQL; дані виходять так само легко, як і надходять.
Які групи товарів постраждають у першу чергу?
Акумулятори. З 18 лютого 2027 року паспорт стане обов’язковим для акумуляторів LMT, акумуляторів електромобілів та промислових акумуляторів ємністю понад 2 кВт·год. Текстильні вироби слідують за ESPR; Комісія планує прийняти делегований правовий акт орієнтовно у четвертому кварталі 2027 року, а ст. 4, п. 4 ESPR передбачає щонайменше 18 місяців до початку застосування, отже 2029 рік є найранішим реалістичним терміном. Будівельні вироби регулюються окремим законодавчим актом і мають власний графік, який передбачає ще пізніші терміни. Ті, хто постачає продукцію до кількох із цих груп, мають різні терміни, але однакові дати. Графік для кожної галузі наведено в нашому галузевому довіднику.
Хіба це вже давно не передбачено маркуванням CE?
Ні. Маркування CE свідчить про те, що виріб відповідає чинним вимогам. Паспорт у машиночитаному форматі містить інформацію про те, що це за виріб, і призначений для зчитування пристроєм, який не має до вас жодного стосунку. Доступ до паспорта акумулятора здійснюється за допомогою QR-коду, який з 18 лютого 2027 року буде нанесено на кожен акумулятор (ст. 13, п. 6), а вимоги щодо маркування діють паралельно з ним, а не замінюють його. Обидві вимоги є умовами доступу до ринку, і жодна з них не замінює іншу.
Чи варто починати підготовку ще до закінчення терміну для нашої групи товарів?
Так, адже найдорожча частина - це не паспорт. Паспорт можна оформити в Transpareo за кілька днів; а ось щоб отримати від постачальників інформацію про частку вторинної сировини, результати випробувань та походження сировини, знадобиться кілька циклів виконання контрактів. Нормативний акт створює ринок, але ще не готове рішення, і та частина процесу, яку ви не можете прискорити, - це та, що проходить через інші підприємства.
